Сходження на Говерлу

Сходження на найвищу вершину українських Карпат для кожного туриста це завжди знакова подія. Підйом на гору мусить бути омріяним, тоді долати круті метри гірського схилу буде значно легше, тим паче, в згуртованій дружній команді. Ось так і ми, в складі
активістів Громадської організації «Чеський клуб в Україні» в один із теплих сонячних червневих ранків вирушили в похід на Говерлу. Спочатку стежка вела нас тінистим лісом повз смереки та гірські струмки, а потім почалось передгір'я, яке хвилястою стрічкою між камінням та острівцями зеленої трави вивело нас на маленьку рівнину. І там, на висоті близько 1800 метрів, ми побачили як цвіте рута!Уявляєте, в червні так високо в горах квітне ця оспівана в піснях червона рута! А далі була найскладніша ділянка для сходження – кут підйому сягав майже 45 градусів. Але з кожним кроком омріяна вершина була все ближче та ближче. І ось вона, хвилююча мить, коли ми всі успішно піднялись і влились в лави таких же збуджених, радісних людей різного віку з різних куточків України та зарубіжжя, які здолали цей шлях, зробили фото на пам'ять і pмогли собі сказати: «Я це зробив!». Та Карпати - це не тільки Говерла: ми побачили сріблясті струмені водоспаду Гук, проїхались верхи кінним загоном на полонини, побували у Верховинському приватному музеї музичних інструментів імені Романа Кумлика, познайомились з чудовими людьми господарями приватної садиби, де проживали та харчувались.Карпати – це чудово, неймовірно, незабутньо.